Ісаєнко О.А. Предмет Внутрішня медицина Дата 11.06.2022р. Група 3 – Б л/с Лекція №5 Гострий гломерулонефрит.Гострий пієлонефрит.
Викладач | Ісаєнко О.А. |
Предмет | Внутрішня медицина |
Дата | 11.06.2022р. |
Група | 3 – Б л/с |
Лекція №5 | Гострий гломерулонефрит.Гострий пієлонефрит. |
Схема дистанційного заняття:
Ознайомитись зі змістом лекції і записати конспект лекції:
План:
1.Гострий гломерулонефрит.
2.Гострий пієлонефрит.
Гломерулонефрит
Гострий гломерулонефрит – це гостре двобічне імунне запалення клубочків.
Хронічний гломерулонефрит-імунозапальне захворювання з переважним первинним ураженням ниркових клубочків та поступовим залученням до патологічного процесу всіх структурних елементів нирки на тлі прогресуючого перебігу з переходом у ХНН
Причини гломерулонефриту:
β-гемолітичний стрептокок групи А, стафілококова інфекція, деякі віруси, різні вакцини та сироватки, алкоголь. Сприятливі фактори: переохолодження, висока вологість, фізичне навантаження, операції, травми, надмірна інсоляція
Патогенез гломерулонефриту:
Пов’язують з імунними порушеннями. У відповідь на проникнення чужеродних антигенів утворюються антитіла, які з’єднуються зі стрептококовим антигеном і утворюють імунні комплекси. Спочатку ці комплекси циркулюють у крові, а потім відкладаються на базальній мембрані клубочкових капілярів і викликають пошкодження ендотеліоцитів, агрегацію тромбоцитів, еритроцитів. Це призводить до капілярного стазу і порушення мікроциркуляції.
Патанатомія
Нирка збільшена, тістоподібна, капсула знімається легко. Капіляри подовжені, стінка потовщена, межі між капілярами зникають. В капсулі утворюється ексудат, багатий на білок, еритроцити, білок випадає у вигляді фібринових півкуль, здавлюється клубочок і порушується функція нирок.
Клінічні ознаки гломерулонефриту:
Класична картина гострого гломерулонефриту супроводжується набряковим синдромом, гіпертензивним і сечовим, буває нефротичний, гематуричний.
Сечовий синдром – у сечі протеїнурія, гематурія (еритроцити), циліндрурія.
Нефротичний – набряки, артеріальна гіпертензія, гематурія, масивна протеїнурія (добова кількість білку більше 3,5 г), в крові гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперліпідемія.
Загальні симптоми: слабкість, зниження працездатності, головний біль, температура 380С, задишка при навантаженні.
При об’єктивному обстеженні блідість, набряки під очима, сеча має колір “м’ясних помиїв”.
У клінічному аналзу крові – анемія, лейкоцитоз, ШОЕ прискорене, підвищені ревмопроби, креатинін, сечовина, підвищення титрів анти- стрептококових антитіл (АСЛО).
Ускладнення:
1. Гостра серцева недостатність.
2. Гостра ниркова недостатність (анурія, азотемія, уремічний набряк легень, гіперкаліємія).
3.Ниркова еклампсія – (втрата свідомості, клонічні і тонічні судоми).
4. Крововилив у головний мозок (геморагічний інсульт).
5. Гострі порушення зору (скороминуча сліпота, внаслідок спазму і набряку сітківки).
6. Перехід у хронічну форму.
Лікування гломерулонефриту :
Лікування в стаціонарі.
1. Ліжковий режим 1,5 місяця.
2. Дієта № 7 (обмеження солі, рідини, кількість випитої рідини не повинна перевищувати кількості добового діурезу за попередню добу), обмеження білку до 0,5 г на 1 кг ваги.
3. Медикаментозна терапія:
- Покращення мікроциркуляції: (антикоагулянти і антиагреганти) - трентал, курантіл, гепарин, ескузан, веноплант.
- Гіпотензивні включаючи антагоністи кальцію та інгібітори АПФ.
- Фітотерапія: звіробій, польовий хвощ, толокнянка.
- Фізіотерапевтичне.
- Імунодепресивні: - кортікостероїдні.
-Цитостатики: імуран, циклофосфан, лейкеран.
-Препарати антиоксидантної дії-вітаміни А, Є, ессенціале, які сприяють стабілізації клітинних мембран
-Гемодіаліз,лімфосорбція, гемосорбція
-Препарати амінохінолінового ряду: резохін, делагіл, плаквеніл
-Антиагреганти-дипіридамол, пентоксифілін,гепарин
-Симптоматичні препарати: сечогінні с препаратами калію
Принципи профілактики:
Первинна : -Запобігання інфекціїі, своєчасне лікування
-Санація вогнищ хронічної інфекції
-Запобігання переохолодженню
-Зміцнення реактивності та загартовування організма
Вторинна: -диспансеризація -2 роки
-правильне працевлаштування
-дотримання режиму праці та відпочинку
Ниркова еклампсія
Найчастіше виникає під час нефротичного синдрому.
В основі її розвитку лежить спазм судин головного мозку, його набряк і підвищення внутрішньочерепного тиску.
Приступу еклампсії часто передує період передвісників (прееклампсія), що триває 1-2 доби. В цей період різко посилюється головний біль, нудота, блювання, миготіння мушок перед очима, безсоння, підвищення А/Т, брадикардія.
Еклампсія характеризується раптовою втратою свідомості і корчами, спочатку тонічними, а потім клонічними. Відзначають ціаноз обличчя, хрипке дихання, розширені зіниці, які не реагують на світло, прикушування язика, мимовільне виділення сечі і калу, після виходу із коми настає повна втрата зору, пов’язана з мозковими змінами, яка швидко минає.
Невідкладна допомога :
-в/м 25% розчин магнію сульфату по 10 мл 2-4 раза на добу,
-1мл 25% розчину аміназину
-10 мл 2% розчину еуфіліну
-80-120 мг лазиксу
-30 мл 40% розчину глюкози
-можлива люмбальна пункція
Питання для самоконтролю.
Рішення ситуаційних задач.
Задача№1
До фельдшера ФАПу звернувся чоловік 22 років, у якого 2 дні тому виник головний біль, набряки на обличчі, сеча кольору м'ясних помиїв, тупий біль у поперековій ділянці, підвищення температури тіла до 37,6оС. Об’єктивно. Шкіра бліда. Набряки на обличчі. Пульс 62 за 1 хв, ритмічний, напружений. АТ -170/120 мм. рт.ст. добова кількість сечі – 300мл.
1. Найімовірніший попередній діагноз?
2.Етіологія, патогенез,клініка,діагностика, лікування, профілактика.
Задача №2
Фельдшера ФАПу викликали до пацієнта зі скаргами на набряк обличчя переважено вранці, кров’янисте забарвлення сечі, біль у попереку, головний біль. Два тижня тому переніс ангіну. Клінічна картина цього захворювання характеризується наявністю яких синдромів?
Пієлонефрит
Гострий пієлонефрит – це гостре неспецифічне бактеріальне захворювання нирок з переважним ураженням інтерстиціальної тканини із залученням у патологічний процес мисок, чашечок і канальців.
Хронічний пієлонефрит- це інфекційно-запальне ураження нирок з переважним ураженням інтерстиціальної тканини із залученням у патологічний процес мисково-чашечної системи і канальців з наступним ураженням кровоносних судин і загибеллю паренхими нирки і поступовим ураженням клубочків.
Причини пієлонефриту:
Кишкова паличка, стафілокок, віруси.
Сприятливі фактори: наявність в організмі вогнищ хронічної інфекції, перевтома, гіповітаміноз, охолодження, порушення кровообігу в нирці, розлади уродинаміки, вагітність, ендовезікальні дослідження (катетеризація, цистоскопія).
Патогенез пієлонефриту:
Інфекція потрапляє в ниркову тканину гематогенно, лімфогенно, ретроградно з нижніх сечових шляхів.
Важливу роль відіграє склад сечі, порушення венозного і лімфатичного відтоку з нирки.
Патоанатомічні особливості пієлонефриту
Миски поширені, стінка потовщена, гіперемована, на поверхні слиз, поширені і заповнені гноєм канальці, розвивається некроз, рубцювання мисок, вони деформовані, пізніше розвивається зморщена нирка.
Клінічні ознаки пієлонефриту:
Основні синдроми:
1. Дизурічний – характерні дизурія (болісне сечовипускання), поллакіурія – часте сечовипускання, можливі поліурія, ніктурія.
2. Больовий – біль в поперековій ділянці, частіше однобічний, може бути двобічний, постійний, підсилюється при вдосі, симптом Пастернацького позитивний.
3. Інтоксикаційний – температура підвищена, тахікардія, головний біль, міальгії, артралгії, нудота, в’ялість.
4. Сечовий – питома вага сечі менше 1,015,
протеїнурія до 1 г;
лейкоцитурія більше 25 тис. в 1 мл;
мікрогематурія;
циліндрурія;
бактерійурія (в 1 мл сечі мікробних тіл) –
а) низька (до 20 000),
б) 20 000 – 50 000 – критична,
в) більш 50 000 – істина.
Особливості обстеження пієлонефриту:
-Загальний аналіз крові, сечі.
- Бактеріологічний аналіз сечі.
- Біохімічний аналіз крові – сечовина, креатинін, загальний білок, білкові фракції, електроліти, глюкоза.
- УЗД нирок.
- Оглядова і екскреторна урографія.
По показанням: аналіз сечі за Нечипоренком, додаткові рентгенограми, хромоцистоскопія, комп’ютерна томографія.
В клінічному аналізі крові – лейкоцитоз, ШОЕ підвищена.
Лікування гострого і хронічного пієлонефриту :
1. Ліжковий режим.
2. Дієта № 7.Рясне питво
3. Відновлення пасажа сечі.
При відсутності органічної обструкції показано призначення спазмолітиків: Но-шпа. Авісан. Цистенал.
4. Антибактеріальна терапія. Комбінація АБ препаратів:
Пеніциліни + аміноглікозиди
Фторхінолони + пеніцилін
Фторхінолони + цефалоспоріни
5. Сульфаніламідні:
Бісептол, уросульфан
Хіноліни -5-НОК (нітроксолін)
Хінолони- невіграмон, неграм,ципробай
Нітрофурани-фурагін, фурадонін, фуразолідон
6. Підвищення імунної реактивності організму: полівітаміни, елеутерокок, метилурацил.
7. Функціональна пасивна гімнастика нирок: це періодичне чергування призначення салуретика (лазікс) 1-2 рази на тиждень 20 мг і стану відносного спокою.
8. Зміна рН сечі – спочатку лужна дієта: мінеральна вода «Боржомі», молоко, овочі, фрукти. рН повинно бути 8 і більше. Потім на 1-2 тижні призначають підкислюючу їжу (хліб, м’ясо, яйця), морс клюквенний, брусничний. При цьому добиваються зниження рН менше 6.
Підкисленню сечі сприяє- В12, фолієва кислота 1-2 таб. по 0,1 г х 3 рази;
Аскорбінова кислота 1 таб. По 0,5 г один раз;
Метіонін 2 таб. по 0,25 г х 3 рази.
9. Поліпшення ниркового кровотоку (мікроциркуляції):
Пентоксіфілін (трентал, агапурин ретард); дипірідамол (курантіл); гепарин, ескузан, веноплант.
10. Фітотерапія – настої і відвари лікарських трав: польовий хвощ, листя брусники, толокнянка. Антиагрегантною дією обладає часник і цибуля.
Трави, які виводять солі і сечову кислоту: нирковий чай, шипшина, васильок, крапива дводомна.
11. Фізіотерапевтична терапія: УВЧ на ділянку нирок або електрофорез (з фурадоніном, хлористим кальцієм), солюкс, ампліпульс - терапія на ділянку нирок.
12. При необхідності – гіпотензивна терапія.
Принципи профілактики пієлонефриту :
Первинна :
-Запобігання інфекції і своєчасне лікування хвороб сечової системи
-дотримання правил асептики і антисептики при проведенні інструментальних урологічних досліджень
-Санація вогнищ хронічної інфекції
-Запобігання переохолодженню
-Зміцнення реактивності та загартовування організма
Вторинна: -диспансеризація -2 роки
-правильне працевлаштування
-дотримання режиму праці та відпочинку
-протирецидивне лікування
Питання для самоконтролю.
Рішення ситуаційних задач.
Задача №1
Пацієнт скаржиться на озноб, підвищення температури тіла до 39°С, біль у попереку зліва. Хворіє 2-й день. Загальний аналіз сечі: густина – 1008, каламутна, білок – 0,3г/л, лейкоцити – 35-40 у полі зору, еритроцити – 1-2 у полі зору, бактерії.
1.Найімовірніший попередній діагноз?
2.Етіологія, патогенез,клініка,діагностика, лікування, профілактика захворювань нирок і органів сечовиділення
Література :
Основна:
1. Внутрішня медицина: Терапія: підручник / Н.М. Середюк, І.П. Вокалюк. Київ., 2010.686с.
Додаткова:
1. Круглікова В.М., Шевцова Л.І. Практикум із внутрішніх хвороб у модулях. — Київ: Медицина, 2008.312с
Комментарии
Отправить комментарий